УРОК № 5

Тема: Правомірна поведінка і правопорушення

Мета: розкрити поняття «правомірна поведінка», «право­порушення», «юридична відповідальність»; навчити учнів користуватися правовою термінологією, застосовувати отримані знання в подальшому житті; формувати в учнів розуміння необхідності правомірної поведінки та усві­домлення відповідальності за противоправну поведін­ку; виховувати здатність усвідомлювати та відстоювати власну позицію.

Обладнання: підручники, фотографії,  вирізки з журналів або газет, літературні твори, які ілюструють правомірну поведінку і право­порушення.

Основні поняття та терміни: правомірна поведінка, правопорушення, злочин, проступки, об'єкт правопорушення, протиправне діяння, суб'єкт правопорушення, об'єктивна і суб'єктивна сто­рона правопорушення, вина, мотив та мета правопору­шення.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I.   Організаційний момент.

ІІ.  Актуалізація опорних знань і мотивація. Перевірка домашнього завдання.

Експрес-опитування щодо визначення понять: закон, підзаконний нормативно-правовий акт, законодавчий процес, ко­дифікація, кодекс, статути, положення, офіційні видання України.

ІII.  Мотивація навчальної діяльності.

Учням пропонується ознайомитися зі статистичними даними щодо правопорушень і злочинів в Україні впродовж останніх п'яти років. За цей час засуджено понад 100 тисяч підлітків, 328 тисяч поставлено на облік у міліції. На 10 тисяч населення припадає 129 правопорушень і злочинів, серед яких є злісне хуліганство, пограбування, бійки, розбій, убивства.

Щоб припинити подальше зростання злочинності, кожний з вас має дотримуватися такої поведінки, яка є необхідною для підтримання громадського порядку та безпеки. Для цього потрібно знати, яка ж поведінка є правомірною, яка відповідальність настає за скоєні правопорушення і злочини та докладати максимум зусиль, аби протидіяти їм.

 IV. Вивчення нового матеріалу.

1.   Правомірна поведінка.

Розповідь. Робота з опорним конспектом. Не всі події у житті людини підвладні її волі, проте у більшості випадків вона самостійно керує своїми вчинками, свідомо обирає між добром і злом, діє у межах закону або порушує його норми.

Правомірною є поведінка, що відповідає правовим нормам, є необхідною для забезпечення суспільного порядку та безпеки, реалізації прав та свобод людини і громадянина.

Переважна більшість громадян і організацій саме так і діють. Наприклад, правомірною поведінкою є процес отримання громадянами вищої освіти. Для забезпечення цього процесу держава створює мережу відповідних закладів, приймає закони, які регулюють порядок отримання вищої освіти, установлює відповідальність за порушення права на отримання освіти.

Обов'язковими ознаками правомірної поведінки є:

• виконання юридичних вимог;
• дотримання встановлених юридичними нормами заборон.

2.   Правопорушення

Розповідь. Робота з опорним конспектом. Зазвичай люди добровільно, без примусу підкоряються закону. Одна поведінка учасників правовідносин не завжди є правомірною, адже люд, іноді порушують установлені норми. Отже, протиправна поведінка є правопорушенням. Проте це надто узагальнене тлумачення. Щоб сформулювати більш точне визначення, необхідно визначити основні ознаки правопорушення:

• Це акт поведінки людей, активна дія або бездіяльність (наприклад ненадання допомоги, невиконання умов договору тощо). Правопорушення не буде, якщо загибель людей чи втрата майна викликана якими-небудь природними катаклізмами (повінь, землетрус), а не вчинками людей.
• Це діяння, заборонене саме нормами права. Поведінка, що не відповідає іншим соціальним нормам (моральним, корпоративним або звичаєвим), не буде правопорушенням, якщо вона не заборонена правом.
• Це діяння, що заподіює шкоду охоронюваним правом суспільним відносинам, порушує суб'єктивні права їх учасників. Тобто це діяння суспільно небезпечне. Якщо поведінка порушує чиїсь пра­ва, не охоронювані правовими нормами, то така дія також не буде правопорушенням.
• Це винне діяння. Особа повинна усвідомлювати, що вона діє проти­правно. Без цієї ознаки (через малолітство, психічну хворобу або інші обставини) діяння не матиме ознак правопорушення.
• Це діяння особи, здатної нести юридичну відповідальність (деліктоздатної особи). Наприклад, для того щоб нести відповідальність за вчинений злочин, особа повинна досягти певного віку та бути осуд­ною.
• За здійснення правопорушення особа зобов'язана нести юридичну відповідальність — терпіти визначені правом несприятливі наслід­ки особистого чи майнового характеру.

Отже, правопорушення — це суспільно небезпечна протиправна поведінка винної особи, що тягне за собою юридичну відповідальність.

3. Види правопорушень.

Правопорушення поділяють на види залежно від ступеня їх суспільної небезпеки. За цим критерієм розрізняються злочини і проступки.

Злочин — винне протиправне діяння, що порушує норми кримінального права і завдає шкоду найбільш важливим суспільним відноси­нам. Злочини — найтяжчий вид правопорушень, тому їх учинення тягне застосування заходів кримінального покарання. Оскільки норми кримінального права охороняють найбільш важливі суспільні відносини, вони виділені в спеціальну галузь права. Злочинами є, наприклад, грабіж, шахрайство, умисне вбивство.

Проступки — усі інші правопорушення, не визнані злочинами.  Вони характеризуються меншим ступенем суспільної небезпечності. Проступками є перехід вулиці у неналежному місці, пошко­дження таксофонів, нецензурна лайка у громадських місцях тощо.

Для того щоб розібратися, чи вчинила особа певне протиправне діяння, чи ні, потрібно керуватися таким поняттям, як склад правопорушення: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона. Якщо будь-який з елементів відсутній, немає і самого правопорушення.

Об'єкт правопорушення — це суспільні відносини, яким завдається шко­да. Об'єктом правопорушення не є викрадені речі, заборговані гроші чи підроблені документи. Ним завжди виступає порушене суб'єктивне право: право власника на володіння майном, право кредитора чи продавця на одержання грошей, право держави на здійснення державного управління тощо.

Об'єктивну сторону правопорушення складають ті елементи проти­правної поведінки, що характеризують її зовнішній прояв. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є саме діяння, його шкідливі наслідки та причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Протиправне діяння – це акт поведінки людини, виражений в активній дії чи пасивній бездіяльності.

Шкідливі наслідки — це шкода, що заподіюється цим діянням. Причинний зв'язок між протиправним діянням і його шкідливими наслідками — це такий зв'язок між явищами, через який одне з них (причина) є необхідною умовою виникнення іншого (наслідку). Основна властивість причинного зв'язку — необхідність настання конкретних наслідків саме в результаті відповідного діяння, адже можливі ситуації, коли є і протиправне діяння, і шкідливі наслідки, однак причинного зв'язку між ними немає.

Суб'єкт правопорушення — це особа, яка його вчинила. Таким суб'єктом може бути тільки психічно здорова людина, яка досягла встановленого віку притягнення до відповідальності.

Суб'єктивна сторона правопорушення розкриває психічне ставлення суб'єкта до вчиненого діяння та його наслідків, указує на спрямованість волі правопорушника. Ознаками суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета.

Вина — основна ознака суб'єктивної сторони правопорушення. Під нею розуміють психічне ставлення суб'єкта до власного діяння і його наслідків. За відсутності вини, тобто без усвідомлення протиправного характеру своєї поведінки та її наслідків, не буде і правопорушення. Розрізняють умисну і необережну вину.

За умисної вини — особа усвідомлює протиправний характер свого діяння передбачає його шкідливі наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання. (Наприклад, убивство з помсти, таємне заволодіння чужим майном.)

Необережність — характеризується тим, що особа передбачає можливі шкідливі наслідки свого діяння, але легковажно розраховує що зможе їм запобігти, або не передбачає такі наслідки, хоча за обставинами справи повинна була й могла їх передбачати. (Наприклад, через недбале поводження мисливця із зарядженою рушницею стався постріл, унаслідок чого випадково завдано тілесних ушкоджень сторонній особі.)

Практичний зміст полягає насамперед у розрізненні умислу та необережності. Особа підлягає більш суворому покаранню за умисні правопорушення.

Мотив — це внутрішні спонукання, якими суб'єкт керувався при здійсненні правопорушення.

Мета – це результат, до якого він прагнув. Мета і мотив також можуть впливати на кваліфікацію правопорушення.

V.   Узагальнення й систематизація знань і вмінь учнів

Бесіда за запитаннями:

1. Яка поведінка може вважатися правомірною?
2. Що таке правопорушення? Наведіть приклади правопорушень.
3. Якими є ознаки правомірної поведінки?
4. Як поєднати «хочу» і «повинен» у вашій поведінці?
5. Як слід співвідносити правові та моральні норми у своєму житті?
6. Яка ваша роль у запобіганні правопорушень у школі та поза школою?

           Завдання:

            1. Людина здійснює той чи інший вчинок з певних причин, що спонукають її до цього. Визначте причини, які спонукають людей до вчинення правопорушення. (Наприклад: матеріальна незабезпеченість, бажання уславитись, прагнення панувати над іншими, вияв жорстокості,  прагнення самостійності).

2.   Які з указаних діянь не є правопорушеннями:

а)  учень не привітався з учителькою на вулиці;

б)  робітник запізнився на роботу;

в)  віруючий уживав м'ясо під час посту;

г)  пасажир не оплатив проїзд у транспорті?

VI.    Підсумки уроку. Оцінювання.

VII. Домашнє завдання. Опрацювати відповідний параграф підручника. Вивчити визначення нових термінів. Прокоментуйте слова Гете: «Поведінка — це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя».

УРОК № 6

Тема: Юридична відповідальність

Мета: розкрити зміст понять юридичної відповідальності, крайньої необхідності, необхідної оборони; ознайомити з видами юридичної відповідальності та конституційни­ми принципами юридичної відповідальності; навчити ви­значати наявність підстав для притягнення до юридич­ної відповідальності, аналізувати події суспільного життя з точки зору права; виховувати поважне ставлення до за­конів і законності.

Основні поняття: юридична відповідальність, види юридичної відповідальності.

Обладнання та матеріали:  Конституція України, Кримінальний кодекс, Адміністративний кодекс, Цивільний кодекс.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I.   Організаційний момент.

ІІ.  Актуалізація опорних знань і мотивація. Перевірка домашнього завдання.

Експрес-опитування:   щодо   визначення   понять: правомірна поведінка, правопорушення, злочин, проступки, об'єкт правопорушення, протиправне діяння, суб'єкт правопорушення, об'єктивна і суб’єктивна сторона правопорушення, вина, мотив та мета правопорушення. Учні наводять приклади щодо кожного з цих понять;

ІII.  Мотивація навчальної діяльності.

Жити в суспільстві й бути вільним від нього неможливо: у будь-яких життєвих ситуаціях людина повинна погоджувати свої вчинки з існуючими в суспільстві нормами й цінностями, інтересами інших людей. Діючи згідно з ними, вона діє відповідально. У свою чергу, суспільство постійно контролює діяльність людини, адекват­но реагуючи на різні варіанти поведінки (заохочуючи, схвалюючи відповідальну поведінку й караючи порушника). Тому відповідальність можна охарактеризувати як суспільні відносини між людиною і контролюючою її поведінку інстанцією (державою, суспільством). Завдяки їй у суспільстві й забезпечуються організованість і порядок. Одним із засобів боротьби з правопорушеннями є юридична відповідальність.

IV. Вивчення нового матеріалу

1.   Що таке юридична відповідальність

Розповідь. Робота з опорним конспектом.

Юридична відповідальність — це юридичний обов'язок правопорушни­ка зазнати примусового позбавлення певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які належали йому до факту правопорушення. Появі юридичної відповідальності передує неправомірна поведінка.  У ній знаходить відбиття негативне ставлення держави до правопорушен­ня й людини, яка його скоїла.

Юридична відповідальність проявляється в певних негативних наслідках для правопорушника (штраф за безквитковий проїзд у електричці, відшкодування збитку винуватцем автоаварії, догана студентові, який пропускав заняття, і т.д.). Право застосовувати ті чи інші міри впливу надано державним органам (іноді й недержавним) і посадовим особам. Але оскільки в одного є право покарати, то в іншого з'являється  обов'язок прийняти це покарання. Саме в цьому обов'язку й полягає суть юридичної відповідальності.

2.  Види і принципи юридичної відповідальності

Розповідь. Робота з опорним конспектом. Будь-який відступ від норм, що прийняті в суспільстві, зустрічає осуд. Особа, яка здійснила аморальний вчинок, засуджується людьми. Будь-яке правопорушення передбачає певну юридичну відповідальність.

Робота з таблицею. Учні складають таблицю «Види юридичної відповідальності».

Залежно від видів правопорушень розрізняють види юридичної відпові­дальності:

• кримінальна відповідальність — полягає в застосуванні покарання до винної у вчиненні злочину особи;

• адміністративна відповідальність — полягає в накладенні адміні­стративних стягнень (штрафи, втрата спеціальних прав, поперед­ження та інші) на винних осіб, які порушили правила, що діють у сфері державного управління;
• цивільно-правова відповідальність — полягає в накладенні цивільно-правових стягнень (неустойки, штрафу, пені, відшкодування збитків) на винну особу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, або за заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за по­рушення деяких особистих прав (честь, гідність, ділова репутація);
• дисциплінарна відповідальність – здійснюється у формі накладення адміністрацією підприємств, організацій дисциплінарних стягнень за порушення дисципліни. Розрізняють такі види дисциплінарної відповідальності: трудова, військова, службова, навчальна та інші.
• матеріальна відповідальність— різновид юридичної відповідаль­ності працівника за майнову (матеріальну) шкоду, заподіяну під­приємству, установі, організації;
• конституційно відповідальність— особливий вид юридичної від­повідальності, що настає за вчинення конституційного правопору­шення.

Можна сказати, що юридична відповідальність являє собою адек­ватну «відповідь» держави на порушення норм права і ґрунтується на таких принципах:

5. відповідальність винної особи за діяння, а не за виявлення наміру;
5. законність, невідворотність, доцільність і справедливість покладен­ня юридичної відповідальності;
5. гуманність і своєчасність юридичної відповідальності.

3.    Особливості юридичної відповідальності неповнолітніх

Розповідь. Робота з опорним конспектом.

Неповнолітній (особа, яка не досягла 18 років), який скоїв злочин, нестиме за своє діяння кримінальну відповідальність з 16 років. За деякі зло­чини (убивство, зґвалтування) передбачена відповідальність з 14 років.

До дитини, що скоїла злочин у віці від 11 до 14 років, не можуть бути застосовані кримінальні покарання. Батьки такої дитини сплачуватимуть штраф до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (його розмір на цей час становить 17 гривень).

У разі скоєння неповнолітнім адміністративного проступку, він нестиме відповідальність з 16 років (наприклад, за порушення правил дорожнього руху, за образливе чіпляння до перехожих, за порушення громадського порядку і спокою).

Якщо неповнолітнім скоєне цивільне правопорушення (наприклад, нанесення майнової шкоди іншій людині), то обов'язок відшкодувати збитки настає з 14 років, за умови, що він має власне майно чи заробіток. За відсут­ності власного майна чи заробітку шкоду повинні відшкодувати його батьки. На батьків покладається такий обов'язок і до виповнення дитині 14 років.

V.   Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів

Запитання для обговорення:

1.   Які існують види юридичної відповідальності?

2.   Якими є цілі та принципи юридичної відповідальності?

3.   Якою є мета юридичної відповідальності?

Завдання: 1. Визначте, чи настане відповідальність у наведених ситуаціях:

• 2 жовтня 2007 року громадянин К. вчинив крадіжку на суму 90 грн і 12 жовтня того ж року був затриманий. 1 листопада 2007 року на­був чинності закон, за яким крадіжка на суму до 500 грн не є кримі­нальним злочином, а тягне лише адміністративну відповідальність. (Відповідь: громадянин не буде притягнутий до кримінальної від­повідальності, тому що закон, який пом'якшує чи скасовує відпо­відальність, має зворотну силу.)
• Власник мотоцикла відмовився надати його для того, щоб відвезти до лікарні людину, яка потрапила в аварію. Юнаки мотоцикл відібрали силою, проте повернули його власникові того ж дня. (Відповідь: юна­ки не будуть притягнуті до кримінальної чи адміністративної відповідальності, тому що вони діяли в стані крайньої необхідності.)

2. Указати вид юридичної відповідальності, про який ідеться у наве­деному вислові: Вид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні встановленого цивільним законодавством заходу примусового впливу до порушника цивільних прав та обов'язків. а)   адміністративна відповідальність; б)   цивільно-правова відповідальність; в)  кримінальна відповідальність; г)   конституційна відповідальність.

VI. Підсумки уроку. Оцінювання. Учні самостійно підбивають підсумок уроку, використовуючи нові знання, які вони здобули в процесі уроку, демонструють розуміння змісту юридичної відповідальності, наводять приклади щодо юридичної відпові­дальності неповнолітніх.

VII. Домашнє завдання. Опрацювати відповідний параграф підручника. Вивчити визначення нових термінів. Установити і записати до таблиці види юридичної відповідальності, яка настає в пропонованих ситуаціях:

УРОК № 7

Тема: Конституція — Основний Закон держави

Мета: ознайомити учнів з Основним Законом держави, струк­турою і основними положеннями Конституції України; висвітлити роль Конституції у житті нашої держави; роз­крити структуру і повноваження законодавчої, виконавчої і судової влади; розвивати вміння працювати з юридич­ними документами; виховувати в учнів поважне ставлен­ня до законів, закріплених Конституцією України.

Обладнання й матеріали: підручники, Конституція України.

Основні поняття й терміни:  конституція, законодавча влада, виконавча влада, судова влада.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I.   Організаційний момент.

ІІ.  Актуалізація опорних знань і мотивація. Перевірка домашнього завдання.

Експрес-опитування щодо визначення понять: юридична відповідальність, види юридичної відповідальності.

Тестові завдання:

1. Укажіть правильне визначення для поняття «соціальна норма».

А) неписаний закон, обов'язковий для виконання;

Б) норма поведінки, ухвалений кимось спосіб або порядок дій, певне положення, у якому відображено взірець діяльності або поведінки людини;

В) правило, вироблене суспільством чи групою людей у процесі спільного життя й діяльності;

Г) загальнообов'язкова норма поведінки, встановлена державою.

      2.   Укажіть правильне визначення для поняття «звичаї».                                              

А) правила, що закріплюються у свідомості людей як найбільш корисні чи розумні за певних умов моделі поведінки й передаються від покоління до покоління;

Б) зумовлені об'єктивними закономірностями загальнообов'язкові суспільні правила поведінки, діяльності та взаємодії;

В) законодавчо закріплені обов'язкові правила поведінки;

Г) правила, у яких відображаються уявлення людей про добро і зло, обов'язок, справедли­вість, честь, сумління.

      3.  Визначте вид соціальних норм відповідно до поданої характеристики: «Ці норми встановлює й підтримує держава для регулювання відносин у суспільстві».

А) моральні; Б) правові; В) релігійні; Г) корпоративні.

      4.   Укажіть правильне визначення для поняття «правовідносини».

А) урегульовані нормами моралі правила поведінки;

Б) офіційний письмовий документ, який містить правові норми й ухвалюється законодавчим органом держави;

В) урегульовані правовими нормами суспільні відносини, учасники яких наділені певними правами й обов'язками;

Г) офіційний документ, ухвалений уповноваженим органом держави.

      5.   Укажіть, що є найважливішою ознакою закону.                                                             

А) має подобатися людям;

Б) всі повинні його знати;

В) створюється на основі закону з метою його виконання;

Г) має вищу юридичну силу щодо інших нормативних актів.

      6.  Укажіть, хто приймає закони в Україні. А) Президент; Б) Верховна Рада; В) голова Верховної Ради; Г) населення України.

      7.  У завданні 6 виберіть 3 правильні відповіді із запропонованих. Укажіть ознаки, характерні для норм   права.

А) виникли водночас із появою держави;

Б) пропонують ідеал людської поведінки;

В) підтримуються й захищаються державою;

Г) забезпечуються заходами державного примусу в разі їх поруш

• 2014 Листопад